Славетний 90-річний ювілей ветерана війни
Гарного і світлого зимового дня я завітала у гості до високоповажної людини – Тимофія Павловича Окопного, щиро і тепло привітала його з високоліттям. Почесного мешканця села Широке знають і пам’ятають як скромну, порядну, чесну, працьовиту людину, як доброго сім’янина, гарного будівельника, ветерана війни. Тимофій Павлович залишився на селі єдиним серед тих, хто відстоював перемогу країни, хто вижив у Другій світовій війні. Його життєвий досвід став гідним прикладом для нинішнього покоління, а сам ветеран – живим свідком історичних подій, хранителем народної пам’яті.
Сивочолий ветеран, не дивлячись на свої дивовижні 90 років, тримався гідно, був привітним, гарно виглядав і з радістю підтримував розмову. Ювіляр поділився спогадами, розповідав цікаві історії з біографії, з часів воєнного лихоліття, з теплотою згадував роки праці у селі, показував дорогі серцю світлини.
Народився Тимофій Павлович 31 грудня 1926 року у селі Мала Білозірка Запорізької області. Пам’ятає голодний 1933-й рік, коли доводилось їсти грицики, квіти акації, макуху. Він і його сім’я вижили тільки тому, що переїхали до комуни «Свободный труд» у село Зелене, де працюючих і дітей годували у їдальні.
З великим бажанням навчався у школі, яку закінчив з похвальною грамотою. Згодом став працювати у радгоспі «Ізвєстія». У 1943 році його призвали до лав Збройних Сил. Йшла війна. Воював під Ленінградом. Після звільнення міста був нагороджений медаллю «За відвагу». А в 1944 році його у складі військової частини направили на Далекий Схід. Служив до 1950 року в місті Куйбишівка Східна. Затримали його там після війни тому, що він, як і деякі інші вояки, був молодий, неодружений, до того ж мав наказ продовжувати службу. А додому, у першу чергу, відпускали тих, хто мав свої сім’ї. Коли ж сам вояка повернувся додому, то з болем дивився на зруйновані будинки, спалені села. Вже тоді молодий і завзятий Тимофій Павлович твердо вирішив, що буде зводити нові і гарні споруди. Відразу ж пішов навчатися і згодом став техніком-будівельником. Більше 30 років працював прорабом у радгоспі «Ізвєстія», споруджував будинки, ферми, склади. На його рахунку найкращий у районі, як споруда, сільський Будинок культури, двоповерхова сільська школа, дитячий садок, адміністративний будинок, де розташована контора, сільська рада та пошта, одноповерхові та двоповерхові будинки для житла, гараж, тік та багато іншого. Завдяки його самовідданій праці наше село відродилося після руїн Великої Вітчизняної війни. Поруч з бойовими нагородами на грудях Тимофія Павловича сяють медалі «За трудовую доблесть», «Ветерану праці», численні відзнаки…
Цього дня поверталась додому із гарними роздумами. Зустріч з такою людиною приємно вразила, надала позитиву в житті. Йшла і думала про те, що дійсно зустрічалась з неабиякою людиною, адже Тимофій Павлович Окопний заслужив кров'ю і потом почесний титул ветерана. Він відстояв свободу і пережив жах війни, все життя працював на благо країни, честю і правдою служив нашому народові. Наш захисник не побоявся важкої праці і, пересилюючи втому, день у день вибудовував благополуччя малої батьківщини. Його творіння – десятки споруд – ще довго будуть нагадувати нам про його творчу і віддану працю. Він – наша гордість. Тож уклін ветерану за невтомний труд, за те, що жертвував своїм життям заради нашого світлого майбутнього.
Міцного здоров'я, бадьорого настрою, довголіття, Вам, шановний ювіляре!
Із славним 90-літтям!
Ліоніла Струкова,
заступник директора «КЗ «Широківська ЗОШ І-ІІІ ступенів»
Веселівської селищної ради
