Наш сучасник – інженер-будівельник високого ґатунку
За роки керівництва Веселівською селищною радою, мені довелось брати участь у роботі багатьох комісій по прийманню будівельних об’єктів у експлуатацію. І вже на перших цих зібраннях я звернув увагу на одного з виконавців будівельно-монтажних робіт, який лаконічно, грамотно і переконливо інформував членів комісії про реальну ситуацію на об’єкті, пропонував конкретні строки остаточного завершення відповідних робіт, а головне – завжди принципово і емоційно відстоював свою точку зору, як кажуть, без огляду на посади.
Це був Христич Костянтин Олександрович. Його кожен виступ знаходив багато прихильників серед учасників таких зібрань. Та й не випадково. Всім було очевидно, що він вболіває за справу не менше інших. З часом у мене з ним склалися гарні ділові стосунки. І сьогодні наша співпраця вже перевищує тридцять років. На мою думку, Христич Костянтин Олександрович своєю багаторічною і сумлінною працею та активною життєвою позицією заслужив, що напередодні його 75-річчя від дня народження, яке від буде відзначати 9 серпня, на сторінках «Колоса» було висвітлено пройдений ним життєвий шлях і досягнуті здобутки.
За словами Христича К.О. у 1969 році він закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут. Як відміннику навчання, йому тоді надавалося прав вільного вибору місця майбутньої роботи. І здивуванню його однокурсників не було меж, коли Костянтин Олександрович обійшов увагою місця роботи у великих містах, зокрема, у Києві, а упинив свій вибір на будівельному тресті «Мелітопольсільбуд».
Одразу ж після отримання диплому «інженера-будівелька» він залишає рідну Полтавщину, де народився, провів дитинство, отримав середню і вищу освіту, і їде до Мелітополя. З цього міста розпочалося його знайомство із запорізьким краєм.
У Мелітополі Костянтин Олександрович, не гаючи часу на другорядні справи, швидко знайшов трест «Мелітопольсільбуд» і попрямував по довгих коридорах до кабінету керуючого трестом. По дорозі зустрівся з чоловіком, який поцікавився куди так поспішає молода людина. Христич К.О. відповів йому, що йде вирішувати питання свого працевлаштування. Почувши це, його попутник розпочав вести розмову, що молодому спеціалісту можна знайти роботу не лише у Мелітополі, а й у навколишній районних центрах. Зокрема, має багато вакансій і пересувна механізована колона №3 у Веселому.
Всі деталі цієї розмови мені не відомі. Але знаю одне – з кабінету керуючого трестом Костянтин Олександрович вийшов разом зі своїм новим знайомим і поїхав у Веселе. Так продовжилося його знайомство з нашою областю. А людиною, яка переконала молодого спеціаліста розпочати свій трудовий шлях у селищі Веселе, був начальник пересувної механізованої колони №3 Усов В.І.
У нашому селищі Христича К.О. прийняли гостинно. Забезпечили роботою за спеціальністю та житлом. Розпочав свою трудову діяльність у пересувній механізованій колоні №3 з посади майстра. І одразу ж привернув увагу будівельників і спеціалістів своєю високою теоретичною підготовкою, вмінням забезпечити дотримання підлеглими всіх вимог проектної документації, а також постійною ініціативою при вирішення виробничих питань. Костянтин Олександрович виправдовує виявлене йому керівництвом ПМК-3 довір’я успішною працею на будівельних об’єктах, серед яких були школа, механічна майстерня і контора.
А тому його згодом призначають виконробом, а потім начальником дільниці. Молодому спеціалісту довелося організувати роботу будівельників на об’єктах різного призначення. Одним з них був завод сухого знежиреного молока. При будівництві його котельні, яка працює і сьогодні, Христич К.О. за дорученням Усова В.І. виконав додаткові розрахунки щодо зміцнення її фундаменту і запропонував відповідні заходи.
Ось такими багатими на події були перші п’ять років трудової діяльності Костянтина Олександровича. І вони відбувалися не лише на виробництві, а й у його особистому житті. Тут у пересувній механізованій колоні він потоваришував з молодим спеціалістом Тетяною. Згодом їх дружба переросла у любов. А коли обоє закоханих зрозуміли, що у них спільна не лише спеціальність, а й майбутня життєва дорога – одружилися. Потім його служба в армії тільки зміцнила молоду сім’ю.
У 1974 році начальнику ПМК-129 (до 1972 – МПК-3) Усову В.І. керівництво району запропонувало очолити Веселівський міжколгоспбуд. Віктор Іванович, який бачив, що становлення спеціаліста вже відбулося і він гідний вищої посади, погоджується з такою пропозицією і пропонує Костянтину Олександровичу змінити своє місце роботи та продовжити працювати разом.
Аргументи Усова В.І. були переконливими. І Христич К.О. погодився на зміну свого місця роботи. За роки роботи головним інженером міжколгоспбуду він зарекомендував себе фахівцем будівельної справи, вмілим організатором виробничого процесу.
Як кажуть, тоді було йому де показати свої здібності. Адже будівельники міжколгоспбуду займалися спорудженням не тільки житла і виробничих об’єктів, а й шкіл, інших об’єктів соціальної сфери. У межах своїх повноважень Костянтин Олександрович постійно цікавився станом справ на кожному з них і при необхідності сприяв активізації будівельно-монтажних робіт. Будівельники і спеціалісти поважали його за готовність завжди прийти на допомогу, оперативність у вирішення виробничих питань.
А тому у 1987 році вони всі позитивно сприйняли звістку про призначення Христича К.О. керівником Веселівського райагробуду (раніше міжколгоспбуд). Час показав, що Костянтин Олександрович здатний організувати роботу цієї організації та забезпечити виконання нею виробничої програми. Як керівник, він постійно турбувався, щоб будівельники райагробуду мали необхідний фронт робіт.
Завдяки цьому щороку у населених пунктах нашого краю стало більше житлових будинків, об’єкта соцкультпобуту, а в господарствах – виробничих приміщень різного призначення. Необхідно також зазначити, що Веселівський райагробуд збудував у Київській області село для переселенців із чорнобильської зони.
Наприкінці 1990х років розпочався перехід від планової до ринкової економіки. Відбуваються зміни у структурі народного господарства та його управління. Існуюча система будівельних організацій стала занепадати. У райагробуді поменшало відповідних замовлень.
Як пригадує Христич Костянтин Олександрович, тоді вони добудовували середню школу №3 (зараз гімназія). Особисто він доклав багато зусиль, щоб, незважаючи на всі негаразди, цей освітній заклад був відкритий 1 вересня 1997 року. На його думку він вперше відчував конкретну допомогу у цій справі від керівництва району і селищної ради, відділу освіти, райдержадміністрації та всього учительського корпусу, батьків учнів.
Після проходження відповідних урочистостей Христич К.О. дійшов висновку, що тепер потрібно розраховувати більше на власні сили. І щоб у подальшому підлеглі йому будівельники мали роботу, приймає рішення про необхідність розширення напрямків діяльності організації. З цією метою він ініціює створення Д.П. «Теплотехнік», яке у подальшому зайнялося теплопостачанням селища. І хоча у той час зими були дуже холодними, а рідкого палива навіть низької якості не вистачало, працівники Д.П. «Теплотехнік» змогли забезпечити роботу котелень Веселого. Я добре пам’ятаю, як з допомогою паління старих шин розігрівали прибулі залізничні цистерни із замерзлим рідким паливом. «Теплотехнік» робив все можливе і навіть неможливе для забезпечення людей теплом.
Але вже у той час Христич К.О. бачив, що нові умови господарювання ведуть до припинення існування системи райагробудів. Та й перспективи роботи «Теплотехніка», у зв’язку з курсом району на газифікацію населених пунктів, були не довгострокові.
З огляду на все це, Костянтин Олександрович у 2000 році вирішує створити нове підприємство «Будівельник-2000». Най його думку воно забезпечить роботою людей, а Веселе не залишиться без будівельників. Це було дуже правильно. У результаті у селищі з’явилася і є зараз будівельна організація, яка спроможна здійснювати ремонт житла і інших соціальних об’єктів. Зокрема, руками її працівників на більшості багатоповерхових житлових будинків було відремонтовано дахи.
Коли настав час, Христич К.О. за віком пішов на пенсію. Роботу не покинув і продовжує займатися улюбленою справою. Своїми знаннями і виробничим досвідом ділиться з будівельниками. Не стоїть осторонь життя нашого краю. Свого часу він, як депутат Веселівської районної ради, вніс багато пропозицій та здійснив багато заходів щодо вирішення нагальних проблем.
Підтвердженням цього є такий факт. У липні 2007 році газопровід-відвід було прокладено до східної околиці Веселого. А потім темпи газифікації уповільнились. Селищна рада, як кажуть, не стала чекати манни небесної і вирішила самостійно відновити роботи по газифікації Веселого. Тоді ми мали більше скептиків ніж прихильників. Незважаючи на це, розпочали здійснювати відповідні заходи.
За ініціативою Веселівської селищної ради та активною участю Христича Костянтина Олександровича було створено громадську організацію «Веселе – 2007». Її керівництво довірили Христичу К.О. І не помилилися. Бо ж він сам не знав і нам не давав спокою.
Завдяки цьому селищна рада і ГО «Веселе – 2007» оперативно провели серед населення відповідну роз’яснювальну роботу щодо умов продовження газифікації та доцільності залучення для цього 3% кредиту «Сільське подвір’я». одночасно з цим ми вивчали відповідний досвід такої роботи у інших регіонах і використовували його.
У результаті процес газифікації селища став набирати обертів. Наші опоненти стали менше висловлювати сумнівів, а після завершення газифікації Веселого і Новоолександрівки, змушені були замовкнути.
Про глибокі теоретичні знання і багатий досвід Христича К.О. ми пам’ятаємо завжди. І при вирішення питань будівництва у більшості випадків консультуємося із ним. Адже дійсно Костянтин Олександрович – інженер-будівельник високого ґатунку.
Необхідно зазначити, що Христич К.О. завжди об’єктивно і самокритично аналізує свою роботу, завжди підкреслює – її успіхи зумовлені високим професіоналізмом будівельників, належною підготовкою спеціалістів. Хоча, на мій погляд необхідно згадати про вклад у цю справу його і сім’ї. Адже Костянтин Олександрович і його дружина Тетяна Романівна по життєвому шляху крокують разом більше півстоліття. За роки подружнього життя вони виростили, виховали і вивчили двох синів – Олександра і Дмитра. Тетяна Романівна, яка за спеціальністю теж будівельник, займалася не тільки домашніми справам, а й допомагала чоловіку виконувати різноманітні розрахунки, здійснювати перевірку проектно-кошторисної документації,опрацьовувати інші документи.
Особисто я добре знаю цю сім’ю. Тут завжди панують взаєморозуміння, повага і любов. Діти після закінчення вишів роз’їхалися за місцем роботи, створили свої сім’ї. І сьогодні Костянтин Олександрович і Тетяна Романівна вже мають трьох онуків, які не забувають свого дідуся і бабусю.
Свідчень успішної трудової діяльності Христича К.О. є не мало. І вони добре відомі багатьом із нас. Але найбільш повно говорять про це його відзнаки і нагороди.
Костянтин Олександрович – «Заслужений будівельник України», Почесний громадянин селища Веселе». Він кавалер медалей «За розвиток і розбудову селища Веселе», «За газифікацію селища», учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
Кожна з цих нагород і відзнак свідчить, що Костянтин Олександрович людина працьовита, ініціативна і не байдужа, а постійно вболіває за долю нашого краю і нашої України.
Напередодні 75-річчя від дня його народження щиро і від душі бажаю Костянтину Олександровичу здоров’я і благополуччя, успіхів у розпочатих ним справах, а також на довгі роки залишатися активним мешканцем громади.
Переконаний, що у день народження Христича К.О. привітають не тільки рідні і близькі, а й сусіди, колеги по роботі. Та й працівники Веселівської селищної ради знайдуть дорогу до його дому.
З наступаючим Вас, Костянтине Олександрович, святом, хай збудуться Ваші мрії та побажання.
Петро Кіяшко – голова Веселівської селищної ради
