Головний зміст його життя
Робота у нашому районі на посадах спеціаліста господарств дала мені змогу набути управлінського досвіду, вміння організувати роботу трудівників.
І за це я безмежно вдячний багатьом керівникам. Вони були аграріями вищої кваліфікації, мали відповідну освіту, виробничий та управлінський досвід. Саме завдяки цьому кожен із них завжди об’єктивно оцінював ситуацію, що виникла і приймав правильне управлінське рішення. Саме тому вони були найбільш авторитетними людьми у господарстві.
Один із них – Терзієв Петро Федорович, якому 24 травня виповниться 90 років. Я особисто добре його знаю як директора сусіднього радгоспу «Ентузіаст» і як голову Менчикурівської сільської ради. Напередодні ювілею нашого земляка вважаю доцільним згадати про особистий внесок Петра Федоровича у соціально-економічний розвиток Веселівського краю.
Народився Терзієв П.Ф. 24 травня 1931 року у селі Інзовка Приморського району Запорізької області. На його долю випало багато життєвих випробувань. Зокрема голод 1933 року, війна 1941-1945 років. Не зважаючи на всі труднощі тих часів, він у 1949 році закінчив Ногайський сільськогосподарський технікум. Потім працював агрономом колгоспу, старшим агрономом районного відділу бавовнярства у Херсонській області.
У вересні 1954 року повернувся до запорізької області. Тут отримав призначення на посаду дільничного агронома однієї з машинно-тракторних станцій. За два місяці, як кажуть освоївся на новому місці роботи, визначив конкретну програму дій щодо поліпшення культури землеробства. І тільки розпочав її здійснювати був призваний до армії. За три роки військової служби у вільний час згадував свою роботу, аналізував її результати і дійшов висновку щодо необхідності підвищення свого рівня освіти.
Після звільнення у запас Петро Федорович вступає до Житомирського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1962 році. З дипломом про вищу освіту молодий спеціаліст одразу ж прибуває до радгоспу «Вільний» Приморського району Запорізької області. Тут працював на посаді головного економіста до початку весни 1967 року.
А потім, з огляду на наявний у нього виробничий досвід, притаманні йому аналітичне мислення та організаторські здібності, сумлінність та ініціативу у роботі, Петра Федоровича Терзієва призначають у березні 1967 року директором радгоспу «Ентузіаст» Веселівського району.
З перших днів перебування на новій посаді Терзієв П.Ф. послідовно розпочав здійснювати заходи щодо підвищення ефективності виробництва, поліпшення культури землеробства, зміцнення трудової дисципліни, виконання кожним виробничим підрозділом визначених йому завдань, а також дбати про моральну і матеріальну мотивацію праці робітників та спеціалісті радгоспу. Завдяки цьому «Ентузіаст» не лише не втратив досягнутого раніше рівня виробництва, а став отримувати більші врожаї сільськогосподарських культур і прирости живої ваги тварин. Господарство успішно виконувало доведені виробничі плани. Ці позитивні зміни сприяли зміцненню фінансового стану радгоспу. З’явились реальні умови для зміцнення його матеріально-технічної бази і оновлення машинно-тракторного парку.
Як не було складно і важко, але директор радгоспу постійно тримав всі ці питання у полі свого зору і забезпечував належний контроль за їх динамікою. Грамотне господарювання Петра Федоровича стало привертати увагу як керівників інших колгоспів і радгоспів так і керівників владних структур.
У 1982 році особисто і я познайомився з директором радгоспу «Ентузіаст». На той час моя посада була завідувач молочнотоварною фермою. Наш колгосп не зміг створити належної кормової бази для тваринництва. Тієї весни ми годували корів однією соломою і силосом. Були вкрай низькими надої. Ситуація, що виникла змусила мене в пошуках концкормів поїхати до радгоспу «Ентузіаст». Коли я зайшов до кабінету Петра Федоровича Терзієва то його здивуванню не було меж. На початку нашої розмови він поцікавився, а що у колгоспі більше нікого не цікавить проблема, що виникла на фермі? Я пояснив, що керівництво господарства обіцяє цим зайнятись. З огляду на проявлену ініціативу керівником середньої ланки і небайдужість до дорученої справи, Петро Федорович задовольнив моє прохання допомогти нашій фермі кормами і виділив нам машину комбікорму. І на прощання побажав мені бути у подальшому таким же ініціативним та небайдужим. Ці слова директора радгоспу «Ентузіаст» я не забуваю і сьогодні.
За роки керівництва господарством Петром Федоровичем Терзієвим у кожній галузі постійно відбувались позитивні зміни. Особливо мене вражали досягнуті радгоспом успіхи у тваринницькій галузі. Бо ж добре тоді уявляв обсяг робіт по утриманню 12 тисяч голів свиней і 1300 голів великої рогатої худоби. Господарство виробляло до 300 центнерів м’яса на 100 гектарів сільськогосподарських угідь. Такий показник в Україні мали лише декілька господарств.
Завдяки високим врожаям сільськогосподарських культур радгосп щорічно мав міцну кормову базу для тваринництва. Вагомий внесок у цю справу робила ланка кукурудзоводів, які вирощували більше ніж 100 центнерів кукурудзи з гектара. За високі показники у праці ланковому Петренку І.П. у ті часи присвоїли звання Героя Соціалістичної праці.
Скажу відверто, що всі відвідувачі радгоспу «Ентузіаст» звертали увагу на побудовані тваринницький комплекс, критий механізований тік, автогараж, приміщення для збереження зерна, ковбасний цех і на сучасну сільськогосподарську техніку. Ніхто байдуже не проходив мимо нового дитячого садка на 4 групи дітей, який було збудовано у найбільш тихому місці населеного пункту. Здійснене тоді асфальтування доріг поліпшило порядок на вулицях села.
Важливим досягненням, на думку Петра Федоровича Терзієва, було і те, що радгосп «Ентузіаст» у продовж багатьох років був господарством високої культури землеробства.
Зупинятися на досягнутому керівник господарства не думав. Він бачив майбутнє радгоспу і визначив для себе відповідні першочергові завдання. Нажаль, здійснити їх повністю не вдалося. Прийшов час виходу на пенсію за віком і Петро Федорович Терзієв, який у продовж двадцяти п’яти років очолював «Ентузіаст», був звільнений з посади директора радгоспу. Сприйняв цю подію він спокійно і без зайвих емоцій. Йому вистачило витримки побажати новому директору успіхів у праці та нарощувати виробничий потенціал господарства.
Після виходу на пенсію Терзієв П.Ф. був обраний головою Менчикурівської сільської ради. Я в той час вже очолював Веселівську селищну раду. Мої зустрічі з Петром Федоровичем почастішали. Кожного місяця для керівників селищної та сільських рад районна влада проводила семінари. На них нас інформували про зміни в законодавстві, знайомилися з досвідом роботи інших місцевих рад області та України. Добре пам’ятаю як наші доповідачі захоплювались, як кажуть, чистою теорією, а слушні запитання та уточнення, які висловлював Терзієв П.Ф., повертали розмову до обговорення конкретних ситуацій. За прикладом голови Менчикурівської сільської ради і інші мої колеги стали активнішими на семінарах. У результаті розмова на цьому заході перестала бути монологом, а стала зацікавленим діалогом. Всі ми стали отримувати максимум корисної інформації та вносити свої пропозиції про розгляд на цих семінарах питань, які хвилюють нас насправді.
За два роки в органах місцевого самоврядування Петро Федорович Терзієв всім моїм колегам запам’ятався як голова сільської ради, який прагнув використати всі можливості закону для покращення роботи місцевої влади і посилення її авторитету серед людей. Своїм прикладом він показував нам, чим ми повинні, перш за все, займатись, а не сидіти у президіях та плескати у долоні. Адже головне не гучно обіцяти, а гарно працювати.
Потім Терзієв П.Ф. до квітня 2000 року працював на керівних посадах у інших організаціях. Але ставлення до роботи було таким як і попередні роки – відповідальне.
За час своєї трудової діяльності Петро Федорович Терзієв зробив багато корисних справ. Всі вони були спрямовані на розбудову нашого краю. За сумлінну працю він нагороджений двома орденами, республіканськими та союзними грамотами. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України. З травня 2021 року Терзієв П.Ф. – Почесний громадянин селища Веселе.
Незважаючи на постійну зайнятість виробничими справами, Петро Федорович знаходив час для участі у громадському житті свого села і району. Упродовж двадцяти років обирався депутатом і членом виконавчого комітету Веселівської районної ради, два роки очолював Менчикурівську сільську раду.
Моя розповідь про ювіляра буде не зовсім повною якщо я обмежусь тільки виробничими справами. Адже одночасно з їх вирішенням Петро Федорович постійно дбав про благополуччя своєї сім’ї. Він і його дружина – Ганна Олексіївна – виростили, виховали і вивчили двох доньок – Валентину і Світлану. Для дівчат найкращим завжди був той день, коли мама не пішла до радгоспної бухгалтерії, а батько на декілька годин затримався вдома. Тоді доньки розповідали своїм батькам про всі подробиці шкільного життя, цікавились їх справами, інколи просили поради про шляхи вирішення проблем, що виникали.
Таке спілкування з ними Петра Федоровича і Ганни Олексіївни було для доньок своєрідним домашнім університетом, у якому їм батьками передавалась любов до рідного краю, сумлінне ставлення до праці, повага до старших поколінь. Непомітно пролетіли роки. Батьки і не помітили як подорослішали їх доньки. Та, як кажуть, життя не зупинити. Вперше відчули це Петро Федорович і Ганна Олексіївна коли стали дідусем і бабусею. Своїми двома онуками вони пишалися і допомагали їх батькам вирішувати побутові питання та різні виховні проблеми. Йшли роки. Дорослішали онуки. Вдруге відчули плин часу у родині Терзієвих, коли онуки стали батьками. І сьогодні у Петра Федоровича є вже три правнука. Цілком можливо, що один із них продовжить справу свого прадіда.
Шістнадцять років тому Терзієв П.Ф. змінив місце свого проживання на Мелітополь. Зробив він це за наполяганням своїх дітей. Незважаючи на це, зв’язку з Веселівським краєм не пориває. Регулярно читає газету «Колос».
24 травня 2021 року його привітають з ювілеєм рідні, близькі та знайомі. Почує він теплі слова поздоровлень і від своїх колишніх колег по роботі. Багато на адресу Петра Федоровича пролунає в цей день щирих побажань йому здоров’я, благополуччя, любові і поваги від рідних і близьких.
Я переконаний у тому, що таку шану і повагу Петро Федорович Терзієв заслужив своєю багаторічною працею на теренах Веселівського району, активною життєвою позицією.
Особисто я приєднуюсь до всіх поздоровлень і побажань, які пролунають на адресу ювіляра 24 травня 2021 року, і докладу всіх зусиль щоб засвідчити свою шану і повагу до нашого славного земляка Петра Федоровича Терзієва.
З 90-річчям від Дня народження Вас вельмишановний Петро Федорович.
З повагою, голова Веселівської селищної ради Петро КІЯШКО,
доньки: Світлана та Валентина, зять Олексій, онуки: Роман та Юлія, правнуки: Оленка, Олександра та Поліна
