Створити людям людяне
Старість - не радість. Саме так каже народне прислів’я. І особливо не радість тим, хто у цій самій старості лишився сам.
У далекому 2012 року, районна влада, підтримавши ініціативу мешканців, започаткувала створення Будинку літніх людей у Веселівському районі .
На той момент, керівник ФГ «Руслан»», за власні кошти, вже обладнав у вільному приміщенні ЦРЛ декілька комфортних кімнат. Саме там мали б знайти притулок літні люди, позбавлені піклування близьких. Велика кількість сільгоспвиробників та підприємців району взяли участь у цьому гуманітарному проекті. Єдиною метою якого, була організація хоспісу для літніх людей.
Спільними зусиллями фактично було створено таке відділення при районній лікарні. Але на превеликий жаль, на той момент, діюче законодавство не дозволяло створити «острівець щастя» на окремій території. Держава не передбачила утримання подібного відділення у районі. В свою чергу районний бюджет не зміг би винести такого навантаження. Тому це благородне починання залишилось на етапі його створення.
Будь якій людині притаманно з певним віком переоцінка цінностей. Цілком природньо, що я особисто, не виключення.
Проте жодного разу, ця законсервована проблема, не покидала моїх думок, та і взагалі, ініціатив небайдужих мешканців нашого району. Жахливе становище людей, позбавлених піклування, завжди не давало спокою депутатам різних рівнів та пересічним громадянам .
Пройшло майже десять років, але питання не було забуто. Нескінченні обговорення цієї проблеми в певних колах керівників та депутатського корпусу окреслило можливі механізми її вирішення. Саме децентралізація влади дала надію літнім мешканцям наших громад на, відносно, комфортне життя.
Приклади створення Будинків ветеранів, хоспісів, та інших закладів перебування літніх людей є. Але вони - поодинокі. Впевнений, що майже кожний керівник громади переймається проблемами ветеранів. Але як їх вирішити на належному рівні розуміють одиниці.
Вивчаючи питання допомоги літнім людям на належному рівні, керівництво Веселівської громади налагодило відносини з тими громадами, де така практика вже існує.
Неодноразово обговорюючи з керівником питання відкриття будинку ветеранів на території Веселівської ОТГ ми апелювали саме на досвід інших громад. Тож, коли мені стало відомо, що планується ознайомча поїздка до громад, де створені подібні установи, я виявив бажання взяти в ній участь.
Так, весна не зовсім підходяща пора для мандрів, адже в цю пору року досить багато роботи, крім того, на це потрібен час та певні кошти.
Проте, те, що ми побачили, було того варто. Те, про що ми мріяли близько десяти років, деякі громади вже зробили. І хоч таких громад зовсім небагато, але…
Чугуївська громада Харківській області радо запропонувала нам ознайомитись з роботою власного будинку ветеранів. Саме там, більш ніж дві тисячі літніх людей знаходять для себе те, чого потребує. Оздоровчі процедури, заняття за інтересами, спілкування серед однодумців тощо. І все це під опікою профільних фахівців та транспортуванням соціального таксі.
Особливо вразила робота центру реабілітації для дітей з особливими вимогами «Шанс». Саме там діточки, що потребують додаткової уваги, через певні фізичні обмеження, мають можливість покращити свій фізичний, та що головне, емоційний, стан. Хіба ж такий заклад не може не вразити?
Не менш приємними були враження від побаченого в Радивилівській міській територіальній громаді Рівненської області. Багатофункціональний тренажерний зал, кабінети фізпроцедур, соляна кімната. І це далеко не все, що має будинок ветеранів цієї громади.
Проте, те, що ми побачили у Вербській громаді Дубенського району, вразило мене до глибини душі. Більш ніж півтора десятка літніх людей утримуються у місцевому пансіонаті. У кожного своя доля. Вчитель, колгоспниця, журналіст. Різний життєвий шлях. Але всі вони, волею долі, опинились в однім середовищі. В теплі, в чистоті; доглянуті, адже вони, як діти потребують постійної уваги.
Спало на думку, що добре, коли є такі заклади в громаді, де «забуті люди» знаходять свій притулок. Саме тому щемить серце за наших земляків, які не мають такої можливості. Мовчки, занедужавши, мерзнуть та вмирають у холодних домівках, навіть, якщо вони в них є. Такого не повинно бути. Є в нас для цього сили і приклади.
Перебування в кожній громаді, в кожному населеному пункті супроводжувалось жвавими обговореннями та консультаціями з представниками місцевої влади, депутатського корпусу. Колеги ділились своїми надбаннями, своїм досвідом. Кожне слово, кожну пораду ми намагалися запам’ятовувати та фіксувати, бо маємо за ціль втілити кращі напрацювання ОМС у Веселівській громаді.
Так, було на що подивися. Кожен голова громади намагався показати свої кращі надбання. Але все бачиться в порівнянні. Вражає факт досить високого рівня шкільних та дошкільних закладів Веселівської громади, відносно навіть деяких міських громад України. Та й інфраструктура Веселого, хоч і не досконала, але далеко не гірша від громад, де довелося бути.
Але в чому ми точно відстаємо, то це в увазі до літніх людей, до тих, хто віддав свої сили та здоров’я, щоб створити все те, чим ми користуємося сьогодні. Впевнений, що не знайдеться жодної нормальної людини, яка б не думала про старість.
Звертаючись до молодших людей, шанована мною людина, Орел В.П. каже: «З вами говорить ваше майбутнє». Тож, нам всім слід замислитись про наше майбутнє.
Конче потрібно завершити те, що почали десять років назад, створивши Будинок для людей похилого віку. Сьогодні для цього все є: законодавство, досвід, площа, кошти. Впевнений, що таке бажання є у великої кількості нормальних людей.
Тож, потрібно спокійно, без зайвих емоцій, створити людям людяне.
Адже добро має робитися в тиші. По іншому це - піар.
Депутат Мелітопольської районної ради В. МАСАЛОВ
