29 серпня – народний День пам’яті загиблих за свободу України.
Саме цього дня 2014 року українські війська виходили з іловайського оточення по так званому “зеленому коридору”, зазнавши найбільших втрат через віроломні дії регулярної армії Росії.
Президент України Володимир Зеленський, з метою гідного вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців, підписав указ про відзначення щорічно 29 серпня Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Про це Глава держави повідомив під час урочистих заходів до Дня Незалежності України.
29 серпня установлений День пам'яті захисників через те, що 29-го 2014 року в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі .
За даними Міністерства оборони України, вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, загальна кількість контингенту РФ становила 3,5 тис. чоловік особового складу, 60 танків, 320 БМД і БМП, 60 гармат, 45 мінометів, 5 ПТРК.
Путінський “зелений коридор” став для наших військових, передусім для добровольчих батальйонів, справжньою “дорогою смерті”.
У м. Іловайськ зосереджувалося до 250 бойовиків.
На південно-східній околиці м. Моспине противник обладнав укріплений район та зосередив там до 500 бойовиків. Мости через річку Грузька було заміновано.
В районі м. Ларине загони НЗФ також обладнали укріплений район.
Усі підходи до Донецька були перекриті опорними пунктами бойовиків.
Після нанесення вогневого ураження з території Росії, 5-й БТрО, який виконував завдання з прикриття державного кордону на рубежі Кутейникове — Мокроєланчик, самовільно залишив свої позиції. Тим самим було оголено правий фланг наших військ. Особовий склад цього батальйону залишив зону бойових дій і відступив до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області (близько 1000 км. від району ведення бойових дій)
Через державний кордон — в прогалину, яка утворилася, вторглися підрозділи збройних сил Російської Федерації, здійснивши при цьому акт агресії та порушення норм права війни.
Російські вояки перейшли кордон поблизу прикордонних населених пунктів Новоалєксандровскій і Авіло-Успєнка (Росія) та Берестове і Кузнецово-Михайлівка (Україна). Не зустрічаючи спротиву на своєму шляху, окупанти просунулися до рубежу: Ленінське — Ольгинське — Новоіванівка — Кумачове.
О 13.15, після мінометного обстрілу району сел. Кутейникове, де розташовувався базовий табір, особовий склад 1-ї БТГр 28-ї ОМБр у кількості 223 осіб (крім 18 військовослужбовців) самовільно залишив позиції та відійшов у напрямку Старобешевого.
Близько 14 години до Осикового прорвалися російські війська — до двох повітряно-десантних рот. Вони здійснили спробу оточення 3-ї БТГр 51-ї ОМБр в районі сел. Дзеркальне. Одна колона російських військ (до 50 БМД) просувалася в напрямку м. Комсомольське.
О 14.30 парою вертольотів Мі-24 було завдано удару по підрозділах повітряно-десантних військ ЗС РФ, що були розташовані поблизу с. Шевченко.
Ротній тактичній групі 93-ї ОМБр було визначено завдання: висунутися та посилити підрозділ під керівництвом полковника Гордійчука на кургані Савур-Могила. Завдання виконано не було. Після бойового зіткнення з противником в районі с. Мануйлівка Шахтарського району група здійснила відхід, і з’явилася тільки 25 серпня в районі Іловайська.
Підрозділи 51-ї ОМБр, які несли службу на блокпостах південніше Донецька, залишили їх та зосередилися в базовому таборі бригади в районі сел. Березове Мар’їнського району.
В цілому за весь період боїв за Іловайськ, із 7 серпня по 30 вересня, за офіційними даними, загинули 366 українських військових, 429 було поранено, 128 потрапили у полон і 158 зникли безвісти.
На сьогодні 11 військовослужбовців досі утримують у полоні, 84 вважаються зниклими безвісти.
Уцілілі учасники подій називають ще більшу кількість загиблих.
