Веселівська селищна територіальна громада
Веселівський район, Запорізька область

ДО 33-х РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ Чорнобиль – біль України

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Драматизм чорнобильської катастрофи не піддається ніякому виміру.

Ядерного удару зазнавали все нові території, небезпека радіоактивного ураження загрожувала масам людей, всьому живому. Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. Ось уже 33-й рік поспіль другий весняний місяць навіює на людей багатьох країн сум, важкі спогади, неспокій і нелегкі роздуми. Особливо в Україні, Росії та Білорусії - країнах, що зазнали найбільших втрат та збитків від чорнобильського лиха.           

            26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції  сталася катастрофа планетарного масштабу, трагедія для всього людства.

            Від аварії на ЧАЕС  в Україні постраждали 3,2 мільйона чоловік, серед них –понад 1 мільйон дітей. Трагедія зачепила долю кожного українця, сколихнуло життєве дерево п’яти-десятимільйонного народу. Місцевість, яка зазнала прямого радіаційного ураження, становила 1/12 частку всієї території України. Небезпечний рівень радіоактивного забруднення  спостерігається на площі понад 50 тисяч квадратних кілометрів.

            Евакуйовано  76 населених пунктів з кількістю мешканців 91 тисяча чоловік. До зони обов’язкового відселення потрапили  92 населених пункти, а до зони гарантованого держа-вою добровільного відселення- 835. Під постійним і посиленим радіоекологічним контролем перебувають 1288 населених пунктів.

            Як бачимо, наслідки трагедії дуже страшні, але вони могли статися значно страшніши-ми, якби не героїзм пожежних, які в перші хвилини після вибуху кинулися в бій з вогняною стихією. Вибух на ЧАЕС стався о 01 год.24 хв., а вже через 6 хвилин до місця аварії прибув черговий караул у складі 3-х відділень на чолі з начальником караулу ВПЧ-2 лейтенантом внутрішньої служби Володимиром Правиком. Власне це було всього навсього 12 пожежних,  які прибули на трьох автомобілях. Ще через 5 хвилин на АЕС прибув черговий караул у складі 8 чоловік СВПЧ-6 м.Припять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вони були першими, хто кинувся боротися з вогнем, якого не знали раніше. Через годину-другу усіх їх відправили до медсанчастини. На той час ще ніхто не замірював рівень радіації, ніхто навіть не замислювався над масштабами трагедії і чим все це закінчиться. Після аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну обстановку. Проте вже в жовтні 1986 року, після масштабних робіт з дезактивації території і споруди «саркофага», перший та другий енергоблоки були знов уведені в дію, у грудні 1987 року відновлена робота третього.

У 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор був повністю виведений з експлуатації. У грудні 1995 року був підписаний меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн «великої сімки» і Комісією  Європейського Союзу згідно з яким почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року.15 грудня 2000 року був назавжди зупинений реактор останнього, третього, енергоблока. Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться усередині. За офіційними даними, ця цифра досягає 95% від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привести до дуже великих викидів.

 У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС, згідно цього проекту у 2016р. цією «Аркою», був накритий сучасний об'єкт «Укриття».

Розчищенням підходів до зруйнованого реактора, прибиранням викинутих вибухом ядерного палива, уламків паливних шматків, графітової кладки та елементів конструкцій зайнялися підрозділи збройних сил колишнього СРСР, ряду міністерств і відомств. У перші ж дні після аварії розгорнулися інженерні, хімічні та інші роботи по мінімізації наслідків трагедії. Для виконання робіт у зоні Чорнобильської АЕС було мобілізовано велику кількість цивільних осіб, які перебували на військовому обліку.  У 1986-1987 роках силами ліквідаторів, працівників більш як 40 міністерств і відомств з України та інших республік колишнього Радянського Союзу було виконано величезні обсяги робіт. Всього в них взяло участь понад 600 тисяч чоловік, з яких кожний другий був "людиною в погонах". 

Втім, Чорнобиль не минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас. 
Ядерний розпад має свою, добре відому науці пролонгованість в часі й просторі, а готових програм щодо подолання наслідків подібних катастроф не існує. Тож треба пам'ятати: майбутнє підкоряється людині тоді, коли вона здатна глибоко і всебічно осмислювати минуле і, максимально мобілізуючи творчий потенціал, вміти отримувати уроки з допущених помилок і прорахунків, шукати нових засобів вирішення завдань.  Водночас при локалізації і подоланні наслідків катастрофи виявили героїзм, мужність і талант представники різних народів колишнього СРСР та різних професій, це пожежні, військові різних родів військ, міліція, працівники ЦО, водії, будівельники, лікарі, кухари, зварювальники і  інші. Ціною здоров'я, життя вони врятували людство від ще більшого лиха. Своїм відлунням Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися на тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає (й дозволяє) знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямо пов'язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, які об'єднують людей. 

            Пожежні виконували свій обов’язок. Вони рятували атомну станцію, рятували усіх нас. Вони відомі всьому світу, подвиг цих сміливців оцінило людство.

            Ми повинні пам’ятати їх імена. Це - Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ва-щук, Василь Ігнатенко, Микола Титенко, Володимир Тимура та інші, які ціною свого життя рятували світ від страшної трагедії. В ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на протязі 1986-89 років, приймали участь також громадяни  нашого району.   

 

Начальник Веселівського районного сектору

 ГУ ДСНС України у Запорізькій області                             О. Баша

 

 

 

          



« повернутися до списку новин