«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира...» Олесь Гончар
Великий син свого народу, Шевченко, був, є і залишається назавжди поетом істинно українським, як Данте – італійським, а Шекспір – англійським.
Водночас для мільйонів людей у всьому світі Шевченко відкрив Україну з її волелюбним і нездоланним народом. Ніхто з поетів-патріотів не підносилися до таких висот гнівного, полум’яного протесту проти існуючого ладу, заснованого на пригнобленні українців, до яких піднісся Шевченко. В історії світової літератури XIX сторіччя Шевченко чи не єдиний великий поет, який цілком зосередив свою увагу на ідеї визволення народу і висловив цю ідею з невмирущою силою поетичного слова.
Щоб вшанувати Великого Кобзаря у стінах КЗ "Веселівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1" був проведений Шевченківський тиждень. 11 березня вчитель української мови та літератури Латиш Т.А. відкрила його святковою лінійкою біля погруддя поета. Долучились до святкування як старші так і молодші школярі. Зокрема заходи були цілим комплексом подій, що відбулися завдяки реалізації задумів, пов’язаних із 205-ми іменинами знаменитого митця. Протягом цього періоду у класах проходили виховні години, на яких діти ділилися знаннями про славетного співця України. Школярі готували стіннівки, буклети, презентації. Для учнів 5-х класіх Марченко І.М. підготувала літературну вікторину. Педагог-організатор Філаткіна Ю.І. та Латиш Т.А. провели літературні читання поезій Шевченка серед учнів 7-10 класів. Найменші учні малювали ілюстрації. Також, на школярів чекали QR-квести для 8-11 класів. На нашу думку, лише після таких виховних заходів можна глибше зрозуміти значення його творів, власною душею доторкнутися до зоряних вершин почуттів українського генія.
Не могли забути і про такий важливий ритуал затвердження поваги як покладання квітів до пам`ятника великому співцеві нашого народу. І цей архітектурний об`єкт, що знаходиться на території нашої школи, почав виглядати ще величніше, висячись над будівлею храму науки і засвідчуючи свою немалу, хоч і опосередковану участь, у становленні духу учнів. Та й сама церемонія шаноби не тільки вкотре привернула увагу до особи поета, а й, безсумнівно, стала для багатьох поштовхом до серйозних роздумів про обрання життєвого шляху, який допоміг би і досягти висот у реалізації задумів та боротьбі проти негативних суспільних явищ, і піднестися до вершин вселюдської любові. Бо ж доля Тараса Шевченка, як вже було неодноразово сказано, – прекрасний доказ на користь того, що провадження своєї діяльності всупереч усім перешкодам, твердість у боротьбі за змогу виявляти ідейні переконання забезпечує успіх думок та вікову славу, хоч і змушуючи платити за них негараздами. Та хіба найбільша потреба особистості не у справі, що закарбувала б її ім`я в граниті історії?
Звісно, митцеві вдалося здійснити вищу місію, ставши незримо присутнім в моменти вершення долі нашого народу. Тож не забуваймо його і в будні, згадуймо з власної ініціативи, а не під впливом урочистої атмосфери, що панує у такі важливі для усієї України дні, які називають Шевченківськими, засвідчуючи зацікавленість ознайомленням з його вартими уваги творами і прагненням повною мірою зрозуміти і відчути написане! Читаймо, читаймо і ще раз читаймо, з головою поринаючи у світ неповторних образів, створених Кобзарем!
Шавлюк Анна, учениця 10-А класу
