А я іду по світу в вишиванці, Я українець і пишаюсь цим.
Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі.
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
В сучасній Україні стає традицією відзначати День вишиванки. Це поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане до сприяння єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня.
Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає людину від усього злого. Вважалось, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг. Жаданою і дорогою гостею була вишивка в хаті. Вважають, що вишивання благотворно впливає на характер,виховуючи такі риси як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.
В 23 -33 групах Веселівського професійного аграрного ліцею селищною бібліотекою було проведено свято вишиванки «А я іду по світу в вишиванці, я українець і пишаюсь цим». Учні багато цікавого дізналися про історію української сорочки та пов’язані з нею традиції. Атмосферу свята створювали чудові поезії та відеокліпи пісень «Мамина сорочка», « Вишиванка», « Струмочок» , «Два кольори». Відому пісню на слова Д.Павличка «Два кольори» заспівали разом. Пригадали прислів’я про вишиту сорочку. Було оформлено книжкову виставку, присвячену українській вишивці.
Народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
Т. Кожевнікова