Відкриття пам’ятника Директору та Вчителю Горлінському П.І.
8 травня 2018 року пам’ять серця вчителів Широківського НВК та мешканців села Широке вшановувала мудру і світлу Людину - Горлінського Петра Івановича.
У День пам’яті відкривали пам’ятник йому, шанованому Директору та Вчителю. Кошти збирали усім селом, школою. Учні, колеги, односельці. Згадували прожите і засіяне добрими справами його життя.
Народився у 1921 році в селі Ржатківка на Житомирщині. У 1935 році його родина переїхала до Веселівського району. Після десятирічки Петро Іванович пішов працювати до школи і одночасно продовжив навчання на заочному відділенні Мелітопольського педінституту. Та через рік почалася Велика Вітчизняна війна. Юнак-студент став солдатом мінометного полку. У лютому 1944 року потрапив до полону. Через рік був визволений радянськими військами і направлений на фронт. Після демобілізації Горлінський П.І. працював вчителем української мови в селі Піскошине, а згодом з 1946 року у Широківській школі. З 1949 року він стає директором школи.
Тоді вона ще була початковою, бідно обставленою. Вікна були забиті, навколо - захаращений пустир. Але треба було вчити дітей , шукати скло, гасові лампи і паливо, турбуватися про харчування дітей. І він це робив з великим завзяттям і бажанням. Класних кімнат не вистачало. Згодом під його керівництвом збудували ще один корпус на вулиці Комсомольській, 53. Але і цього було замало. У 1961 році було здано до ладу нову двоповерхову восьмирічну школу, якою продовжував керувати П.І. Горлінський. Що це йому коштувало, знав лише він! Не досипав ночей, охороняв будматеріали… Символічний ключ від будівельників отримав якраз до 1 вересня.
Для учнів, вчителів Петро Іванович був беззаперечним авторитетом, порадником, Учителем-наставником, взірцем інтелігентності, скромності, порядності. За життя був відзначений Почесними Грамотами, орденами Вітчизняної Війни, медалями за трудову доблесть, численними ювілейними медалями.
Жив поруч з рідною школою скромно і щасливо з дружиною Марією Іллівною, мав
двох дітей. Коли зустрічався з колегами, з радістю спілкувався, дарував книги із
своєї домашньої бібліотеки, вітав з усіма святами. Завжди мав беззаперечний
авторитет найшановнішого вчителя та воїна-визволителя.
То ж пам’ятаємо світлу Людину, гарного Вчителя, мудрого Директора, який
залишив на Землі добрий слід та світлу пам’ять про себе… Пам’ять серця.
Заступник директора з навчально-виховної роботи Ліоніла Струкова
