Веселівська селищна територіальна громада
Веселівський район, Запорізька область

День Маланки. Новий рік. День Василя.

13 січня установлене свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.) прямувала до Христа. 14 січня — перший день Нового року за старим стилем та  свято на честь Василія (Василя) Великого (329—379) архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Також  за церковними святцями цей день — свято Обрізання Господнє (саме тоді, згідно церковних джерел, відбулося обрізання Ісуса Христа за єврейським звичаєм).


Найважливішими моментами традиційного новорічного свята в Україні середини XIX — початку XX ст. виступають: ритуальний стіл, щедрування й засівання (обходи домівок із поздоровленнями, побажаннями), ворожіння, рядження, веселощі й забави.  Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадує переддень Різдва. Вечір в народі називався щедрим, або багатим, що пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, де на відміну від Святвечора обов’язково були й скоромні страви. І якщо вже мова зайшла про святкове застілля, то час згадати і про Щедрий вечір. Він, по суті, тісно переплітається зі святом Маланки і Василя. Увечері 13 січня господині готують щедрий стіл з 12-ма непісними стравами, серед яких обов’язково має бути багата кутя, заправлена салом або смальцем. За українською традицією, ввечері 13 січня обов’язково слід віднести гостинці хрещеним, а вранці 14 січня пригостити рідних, сусідів, друзів смачними стравами зі святкового столу на честь Василя. Характерною прикметою новорічного свята в Україні було щедрування — давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім’ї й розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування був завжди на Україні справді народним, позацерковним — звідси його радісне, оптимістичне звучання. 
Зранку 13 грудня із поздоровленнями обходили окремо хлопчики і дівчата, що називалось «меланкувати», а ввечері із щедрівками йшли по селу дорослі дівчата, співаючи: 

Прилетіла ластівочка, 
Сіла, пала на віконечко. 
Щедрий вечір, 
Добрий вечір, 
Добрим людям 

На здоров’я... 

Але найбільше Новий рік пов’язаний із дівочими ворожіннями про шлюб, що характерно і для інших європейських народів.  Приступаючи до ворожінь, дівчата звичайно намагалися отримати відповідь на чотири питання: чекати у Новому році шлюб чи смерть; якщо шлюб — то куди; хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим. Крім цього, на старий Новий рік так само прийнято посівати. Зазвичай цим займалися тільки хлопці, а дівчата в цей час ворожили. До речі, була цікава прикмета, яка свідчила, що першим гостем у домі повинен бути саме хлопець, тоді весь рік пройде вдало.
Ще вдосвіта по селу ходили посипальники — хлопчики 7—14 років. В руках вони носили торбинки або рукавиці, наповнені зерном. Заходячи до хати, посипальники здійснювали символічне посівання, говорячи при цьому: 

Ходе Ілля на Василя, 
Несе пугу житяную 
Куди махне — жито росте, 
Вроди Боже жито, пшеницю 
І всяку пашницю. 
У  полі ядро, 
У домі добро. 
У полі колосок, 
А в домі — пирожок. 
Здрастуйте, з Новим годом, 
з Василем!
 

Донедавна новорічне вітання було таким: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю! На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Щоб краще родило як уторік. Жито, пшениця, горох, сочевиця! Коноплі до стелі, а льон по коліна! Щоб хрещена голівка не боліла!» 

Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників, давали їм яблука, бублики, пиріжки та інші ласощі, а часто й дрібні гроші. Зерно, що хлопчики розкидали по хаті, господиня збирала і давала курам, щоб вони краще неслися. 

Вважається, що 13 та 14 січня не можна говорити слово "тринадцять" інакше цілий рік вас супроводжуватимуть невдачі.
Якщо 14 січня народилася дитина, то вона точно стане багатою.
Так само, у старий Новий рік було прийнято годувати тварин спеціальним печивом, щоб уберегти їх від хвороб.
Також прикмети кажуть, що якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш.

 



« повернутися до списку новин