Наші земляки – наша гордість
Наша землячка Наталя Руденко (в літературному колі - Наталі Біссо) вірші пише з 2008 року. На даний час Наталі мешкає в Німеччині. Її вірші публікуються також в різних журналах, міжнародних поетичних альманахах, збірниках, інтернет сайтах і блогах.
Наталі Біссо є автором 7 авторських збірок і 27- колективних, вона – член Інтернаціонального Союзу Письменників, член Регіонального Громадського Фонду сприяння розвитку сучасної поезії «Світоч». У кожному збірнику автор шукає свій особливий підхід до підбору віршів. В жодному зі збірників вірші не повторюються двічі, а лише деякі з них допрацьовуються автором, можливо в новій інтерпретації.
Вся її поезія пронизана глибоким змістом, міццю мудрості і роздумів. Наталі Біссо за свій поетичний труд удостоєна багатьох нагород, їх величезна кількість і серед них є досить значні: кавалер літературної медалі ім. С.Я. Надсона (2017), кавалер міжнародної медалі А. Міцкевича - це висока нагорода від Організації Об’єднаних націй з питань освіти, науки, культури- ЮНЕСКО, фестивалю Слов’янської Поезії у Варшаві та Інтернаціонального Союзу Письменників ( 2015 р.).
А ось 2017 році поетеса нагороджена дипломом Алмазний Дюк. Деяким чином і ми, веселівці, причетні до цієї відзнаки, і ось чому – це третя нагорода в Міжнародному багаторівневому конкурсі імені Дюка де Рішельє (в 2015 р. нагороджена – Срібним Дюком, в 2016 – Смарагдовим Дюком), отримана в культурологічному проекті «Спаси,сохрани,возлюби» за вірш «Сейте разумное, доброе, вечное», присвячений 120-річному ювілею Веселівської селищної бібліотеки (опубліковано в газеті «Колос» від 15 листопада 2017 року).
Кожне слово поезії Наталі Біссо , немов намистинки, вона збирає в дивовижне кольє віршів, які переливаються, своєю мозаїкою краси і звучать музикою в серцях читачів. Щасливий повинен бути той народ, поет якого говорить таким складом :
РУЧЕЁК
Из далёкой, далёкой сторонки
Ручеёк по земле бежал звонкий,
Его бодрый заливистый смех,
Чистотой привлекал к себе всех.
А ещё ручеёк тот был чистый!
Он водой своей вкусной, лучистой,
Орошал, поил, утолял!
Жажду всем утолять позволял!
Не знаком ручеёк был с подлостью,
Он одаривал силой, бодростью,
И доверчивостью всем сиял!
Кто хотел, каждый капельку брал.
Но, однажды вода замутилась!
В ней и горечь и соль появилась!
А прозрачность исчезла куда-то!
Не купаются в нем уж завзято.
И не пьют той воды больше люди,
Удивляясь, откуда же будет
В ручейке том вода прозрачная,
Коль плюют в него незадачливо?
Кое-кто добавляет грязь, соли,
Сыплет перец! Да всё против воли!
И мутит в ручейке чистых вод
Отражения небосвод!
Ручеёк очищаться старался,
Но, устал и однажды он сдался,
В свежих вод заплёванный омут
Позволял сбросы делать.
Стонут...
Стонут все, кто жаждой измучен,
Те, кто помнил ручей могучий,
Чистых вод его звонкое пение,
А ручей гибнет в самозабвении!
Он устал от их грязи и жёлчи!
Он готов уж не петь - выть по волчьи!
Сами стонут и сами ж плюют,
Но, очиститься - нет! Не дают!
Заплевали, засыпали грязью
И оставили гибнуть под вязью!
Ищут новый колодец с водой,
Где когда-то был тот же застой.
Ручеёк же стал чистым тот час!
Вновь несёт свои воды сейчас,
Он журчит и смеётся вновь звонко,
И поёт всей душой своей тонкой.
***
Принимайте в души воды чистые
Только светлое и лучистое!
Берегите от фальши! Бегите!
Чистоту свою берегите!
А кто желчь источает горькую,
Да в колодец плюёт - ранней зорькою,
Не напьётся тот чистой воды!
И засохнут его сады!
10.11.2009
