Веселівська селищна територіальна громада
Веселівський район, Запорізька область

Наші земляки – наша гордість

Наша землячка Наталя Руденко (в літературному колі - Наталі Біссо) вірші пише з 2008 року. На даний час Наталі мешкає в Німеччині. Її вірші публікуються також в різних журналах, міжнародних поетичних  альманахах, збірниках, інтернет сайтах і блогах.

Наталі Біссо є автором 7 авторських збірок і 27- колективних, вона – член Інтернаціонального Союзу Письменників, член Регіонального Громадського Фонду сприяння розвитку сучасної поезії «Світоч». У кожному збірнику автор шукає свій особливий підхід до підбору віршів. В жодному зі збірників вірші не повторюються двічі, а лише деякі з них допрацьовуються автором, можливо в новій інтерпретації.
          Вся її поезія пронизана глибоким змістом, міццю мудрості і роздумів. Наталі Біссо за свій поетичний труд удостоєна багатьох нагород, їх величезна кількість і серед них є досить значні: кавалер літературної медалі  ім. С.Я. Надсона (2017), кавалер міжнародної медалі А. Міцкевича  - це висока нагорода від Організації Об’єднаних націй з питань освіти, науки, культури- ЮНЕСКО, фестивалю Слов’янської  Поезії у Варшаві та Інтернаціонального Союзу Письменників ( 2015 р.).

         А ось 2017 році поетеса нагороджена  дипломом  Алмазний Дюк. Деяким чином і ми, веселівці,  причетні до цієї відзнаки, і ось чому – це третя нагорода в Міжнародному багаторівневому конкурсі імені Дюка де Рішельє  (в 2015 р. нагороджена – Срібним Дюком, в 2016 – Смарагдовим Дюком), отримана в культурологічному проекті «Спаси,сохрани,возлюби» за вірш «Сейте разумное,  доброе, вечное», присвячений  120-річному ювілею Веселівської селищної бібліотеки (опубліковано в газеті «Колос» від 15 листопада 2017 року).

      Кожне слово поезії Наталі Біссо , немов намистинки, вона збирає в дивовижне кольє віршів, які переливаються, своєю мозаїкою краси і звучать музикою в серцях читачів. Щасливий повинен бути той народ, поет якого говорить таким складом :

              РУЧЕЁК

Из далёкой, далёкой сторонки

Ручеёк по земле бежал звонкий,

Его бодрый заливистый смех,

Чистотой привлекал к себе всех.

 

А ещё ручеёк тот был чистый!

Он водой своей вкусной, лучистой,

Орошал, поил, утолял!

Жажду всем утолять позволял!

 

Не знаком ручеёк был с подлостью,

Он одаривал силой, бодростью,

И доверчивостью всем сиял!

Кто хотел, каждый капельку брал.

 

Но, однажды вода замутилась!

В ней и горечь и соль появилась!

А прозрачность исчезла куда-то!

Не купаются в нем уж завзято.

 

И не пьют той воды больше люди,

Удивляясь, откуда же будет

В ручейке том вода прозрачная,

Коль плюют в него незадачливо?

 

Кое-кто добавляет грязь, соли,

Сыплет перец! Да всё против воли!

И мутит в ручейке чистых вод

Отражения небосвод!

 

Ручеёк очищаться старался,

Но, устал и однажды он сдался,

В свежих вод заплёванный омут

Позволял сбросы делать.

Стонут...

 

Стонут все, кто жаждой измучен,

Те, кто помнил ручей могучий,

Чистых вод его звонкое пение,

А ручей гибнет в самозабвении!

 

Он устал от их грязи и жёлчи!

Он готов уж не петь - выть по волчьи!

Сами стонут и сами ж плюют,

Но, очиститься - нет! Не дают!

 

Заплевали, засыпали грязью

И оставили гибнуть под вязью!

Ищут новый колодец с водой,

Где когда-то был тот же застой.

 

Ручеёк же стал чистым тот час!

Вновь несёт свои воды сейчас,

Он журчит и смеётся вновь звонко,

И поёт всей душой своей тонкой.

 

***

Принимайте  в души воды чистые

Только светлое и лучистое!

Берегите от фальши! Бегите!

Чистоту свою берегите!

 

А кто желчь источает горькую,

Да в колодец плюёт - ранней зорькою,

Не напьётся тот чистой воды!

И засохнут его сады!

 

10.11.2009

 



« повернутися до списку новин