Майбутнє за молоддю: «Школа лідерства» розпочала роботу
Хто такий лідер? Чи велике він має значення для функціонування команди? Якими особистими якостями має володіти людина, здатна повести інших за собою і досягти перемоги разом з ними?
Над подібними питаннями міркує кожна людина, зайнята пошуком свого місця у суспільстві, особливо у підлітковий період, коли нові горизонти наповнюють душу особливою жагою звершень. Відкриття, зроблені у юності, нерідко визначають увесь подальший життєвий шлях. Тож, аби потурбуватись про майбутні успіхи учнівської молоді, Веселівська громада заснувала «Школу лідерства», спрямовану на виховання різнобічних особистостей.
Перше зібрання відбулось у середу, 15 листопада, у залі Веселівської селищної ради. На ньому були присутні представники двох загальноосвітніх шкіл, а також гімназії і Веселівського професійного аграрного ліцею (на жаль, мешканці інших населених пунктів громади не змогли приїхати, але наступного разу обов’язково завітають у гості). Учасниками зборів стали найактивніші школярі та студенти, залучені до різних сфер самоврядування закладів, їхні наставники-дорослі -- досвідчені організатори заходів і справжні майстри своєї справи.
Зустріч розпочалась із теплого знайомства. Завдяки тому, що кожен склав невелику самохарактеристику й обмінявся написаним, представлення пройшло цікаво й невимушено. Наступною ситуацією взаємодії стало загальне опитування, що допомагало наблизитись до основної мети зустрічі – визначення лідерських якостей і шляхів до оволодіння ними. Щоб зробити перший крок до істини, присутні мали поміркувати, як саме вони уявляють керівника, і коротко й обґрунтовано викласти власну позицію. Варто зазначити, жодного разу думки не збігались: позначилась індивідуальність школярів, тому з їхніх уст лунали все нові й нові назви незмінних атрибутів лідерства. Серед них сила волі і незламність духу, внутрішній стрижень, надійність і здатність надихати, вміння знаходити спільну мову і ключ до сердець колег, впевненість у собі, беззаперечна відданість ідеї.
Після захопливих результатів обговорення учасники з подвійним ентузіазмом приступили до наступної вправи. Тут на них чекав сюрприз: за допомогою кольорових аркушів було здійснено розподіл на три команди, надзвичайно строкаті за складом. Таким чином вдалось змоделювати своєрідну стресову ситуацію, адже подекуди «в одному човні» опинились практично незнайомі люди. Крім того, треба було виконати нелегке завдання – за малий відрізок часу спроектувати і намалювати емблему «Школи лідерства», яка б точно давала зрозуміти навіть непричетній особі, що саме криється під цією назвою. У дусі жвавих бесід та творчих пошуків минули відведені на роботу хвилини, і от настав момент демонстрації. Плоди співпраці перевершили усі сподівання: школярами та не менш креативними дорослими було розроблено три абсолютно різні зразки. Перша команда обрала для емблеми найдосконалішу, на думку математиків, фігуру, коло, яскравими кольорами зобразивши у ньому дорогу до сонячної далі і доповнивши малюнок девізом організації: «За нами майбутнє!». Друга приділила увагу безпосередньо постаті лідера. Вона знайшла відображення в центральному образі могутнього орла, що здатний подолати навіть найвищі гірські схили, як вмілий керівник – будь-які проблеми. Надзвичайно цікавим був вибір третього об’єднання. Воно розмістило на малюнку меч як символ сили, вінок, що ним традиційно нагороджували найкращих давньогрецьких спортсменів-олімпійців, і корону, свідчення міцної влади очільника колективу, завойованої авторитетом. Можна із впевненістю сказати, що команди не лише розвинули творчі здібності, а й навчились співпрацювати, не боятись комунікації, довіряти одне одному, виявляти ініціативу. Дехто навіть на цьому етапі виявив себе справжнім лідером.
Наступне завдання теж передбачало розподіл по групах, але наближало до роботи у самоврядуванні. Вже сформованим командам належало назвати проблему, на боротьбу з якою насамперед мають бути спрямовані різноманітні ресурси громади. Потрібно було й унаочнити на частині ватмана шляхи її рішення. Щодо вигляду цього послання не встановлювали обмежень: що конкретніше визначено шлях розвитку й оригінальніше представлено результати роздумів, тим краще. Через п’ятнадцять-двадцять хвилин школярі вже розкривали своє бачення «наболілого». Як не дивно, двома з трьох команд серйозною проблемою було визначено залежність молоді від соціальних мереж. Це досить важлива деталь, адже часто вважається, що патологічне захоплення підлітків Інтернетом вони самі сприймають як звичну річ. Насправді ж учні прагнуть подолати його, бо хочуть яскравого, активного і продуктивного дозвілля, про користь якого свідчить безліч фактів. Не оминули увагою й одвічну цінність, здоров’я, зосередившись на шкідливих звичках, що руйнують цей подарунок долі. Серед способів протидії алкоголізму, палінню і вживанню наркотиків було названо спорт, здорове харчування, пошук нових друзів та розширення кола інтересів.
Відповідно до визначених проблем утворили три основні напрями праці й центри: «Дозвілля» (організація заходів, підготовка масштабних свят з урахуванням інтересів молоді), «Прес-центр» (розповсюдження інформації про плани й підсумки їх втілення), «Екологи» (проведення акцій для захисту довкілля за участю всіх жителів населеного пункту, турбота про чистоту навколишнього середовища). Кожен, хто вже мав досвід роботи або хотів спробувати себе, міг записатись до одного з них. Після розподілу присутнім задали невелике домашнє завдання й попросили залучати до діяльності «Школи лідерства» і своїх товаришів, що прагнуть участі й можуть бути корисними. Так і завершилось урочисте перше засідання.
Усі отримали незабутні враження і корисний досвід, особливо наймолодші учні, для яких, можливо, цей тренінг стане першим поштовхом до успіху. За всього- на-всього дві години вдалось спробувати себе у ролі керівника й підлеглого, покращити навички ефективного спілкування, виявити креативність, швидкість і старанність у роботі. І, найголовніше, зрозуміти, що за почесним званням лідера криється важка й відповідальна праця, можлива лише за натхнення та кооперації. Сподіваємось, наступні зустрічі залишатимуться такими ж результативними, а число учасників спільноти тільки збільшуватиметься. Бо, дійсно, за ким же ще майбутнє, якщо не за нами?
Шавлюк А., учениця 9-А класу, член прес-центру
